Біографія Народного художника України
Тартаковського Ісаака Йосиповича
(25.04.1912–18.06.2002)

25 квітня 1912 р. – народився у місті Волочиськ Хмельницької області.

1917 р. – переїзд з родиною до Києва.

У 1929 р. закінчив художньо-індустріальну профшколу. Вчителя: К. Єлева і К. Трохименко.

1929-1931 рр. – працює фотокореспондентом на Донбасі у м. Єнакієві.

1932-1937 рр. – навчання у Київському інституті кінематографії, кіно-операторський факультет.

У 1937 р. з відзнакою захищає дипломну роботу під керівництвом Олександра Довженко.

До Великої Вітчизняної війни працює на київській кіностудії над створенням кінофільмів «Велике життя» та «Олександр Пархоменко» разом з М. Зарицьким та М. Уманським.

У червні 1941 р. мобілізований до Червоної Армії. Учасник бойових дій проти фашизму. Демобілізований у 1945 р.

1945-1951 рр. – навчання у Київському художньому інституті на живописному факультеті у професорів: О. Шовкуненка, К. Єлеви, М. Шаронова, Й. Штільмана, В. Костецького, С. Григор’єва.

У 1951 р. з відзнакою захищає дипломну роботу «Сталевари на вахті миру».

1951-2002 рр. – учасник багатьох республіканських та всесоюзних художніх виставок.

Основні тематичні картини художника: «У звільненому Києві», «Київ вільний, Тарасе!», «До мирної праці», «Франківці», «На Тарасовій горі», «Герої Дніпра», «Все для фронту», «Смерть матері Тараса», «Шевченко у майстерні», «Біля криниці».

Основні портрети: композиторів Р. Ревуцького, О. Білаша, А. Штогаренка, Я. Цегляра; режисера театру ім. І. Франка С. Данченко, артистів Г. Юри, Н. Ужвій, Л. Руденко, А. Гашинського, О. Задніпровського, Г. Яблонської, Ю. Ткаченка, Г. Туфтіної; балерини І. Врони, поетів П. Тичини, Б. Олійника, Ю. Шаботіна; письменників О. Гончара, П. Загребельного, П. Воронька, С. Голованівського, М. Нагнибіди, А. Головка, Ю. Збанацького, А. Кацнельсона, І. Пільгука, Б. Чалого; журналіста І. Левітаса, фотокореспондента Я. Давидзона; кінорежисера Л. Левчука, кінооператора О. Панкратьєва; художників О. Шовкуненка, Г. Меліхова, В. Батюшкова, Г. Якутовича, М. Дерегуса, М. Гантмана, А. Пламеницького; скульпторів О. Скоблікова, І. Чайкова, А. Фуженка; архітекторів В. Заболотного, О. Добровольського, С. Тутученка; вчених: Президента АН України В. Паладіна, академіків О. Кірсанова, В. Фролькіса, Р. Чаговця; Героїв Радянського Союзу: З. Слюсаренка, А. Недбайла, адмірала Октябрського, льотчиків І. Драченка, Н. Федутенка, медсестри М. Щербаченко; генералів Т. Уманського, В. Васильєва, П. Ільїна; велика галерея портретів металургів, шахтарів, селян та багатьох інших.

За створення портретів кращих робітників заводу «Більшовик» художникові присвоєно звання Майстра «Золоті руки».

У 1990-х рр. І. Тартаковський звертається до теми геноциду єврейського народу, створює картини: «Останній шлях», «Євреї у полоні», «Євреї і політруки, виходь!», «Світова скорбота», «Мінора»; портрети мученика Бабиного Яру Я. Капера, Праведниці Миру О. Рожченко та інші.

Твори І. Й. Тартаковського зберігаються у 33 музеях України.

1976 р. – присвоєно звання Заслуженого художника України.

1993 р. – присвоєно звання Народного художника України.

У 2008 р. на батьківщині І. Й. Тартаковського у місті Волочиську прийнято рішення одній з вулиць присвоїти ім’я художника, а у місцевому музеї започатковано його експозиційний відділ.

У 2012 р., до 100-річчя з дня народження Ісаака Йосиповича Тартаковського, за рішенням Київської міської ради, встановлено меморіальну дошку на будинку, де жив і працював художник з 1958 по 2002 рік, за адресою: м. Київ, вул. Філатова 10-А.